Сегодня в Северодонецке
(газета "Третий сектор", on-line — приложение)
версия для печати

Апелляция, которая может изменить будущее Украины

Ниже приводиться текст моей апелляционной жалобы, поданной в Большую палату Верховного суда Украины, 14 декабря по этой жалобе открыто производство.  Уверен, что это судебное дело важно для будущего Украины. От него зависит, будут ли в будущем политические аферисты прекращать в своих корыстных интересах право громад на местного самоуправление, гарантированное Конституцией. Да и вопрос беспристрастности судов – тоже важен для будущего Украины

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення адміністративного суду першої інстанції

25 листопада 2020 року Касаційним адміністративним судом Верховного суду України було відмовлено у задоволенні позову Свєтікова Олексія Олексійовича до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправними та нечинним повністю Указу Президента України від 28.07.2020 року №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації».

Вважаю, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувався з порушенням процесуальних норм - права на справедливий суд, визначеного практикою ЄСПЛ, суд при розгляді справи не застосував закон, який підлягав застосуванню (Конституцію України та Європейську Хартію місцевого самоврядування), визнав доведеними обставини справи, які не були доведені та суперечили доказам, що були надані суду, неправильно тлумачив закон, не дав оцінку правовій невизначеності підстав прийняття акту Президента. Тож оскаржуване судове рішення має бути скасоване повністю, з прийняттям нового судового рішення.

 

  1. Порушення права на справедливий судовий розгляд

За частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 повинно трактуватися відповідно до Преамбули до Конвенції, яка проголошує Верховенство права – основною частиною спільної спадщини держав-учасників (Brumarescu v. Romania (Брумареску проти Румунії), № 28342/95, ЄСПЛ 1999-VII [ВП], §61; Nejdet ?ahin and Perihan ?ahin v. Turkey (Неждет Сахін і Періхан Сахін проти Туреччини) [ВП], № 13279/05, 20 жовтня 2011, § 57)

Сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були «заслухані», тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, «суд» має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland (Краска проти Швейцарії), 19 квітня 1993, Серії A № 254-B, § 30; Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), 19 квітня 1994, Серії A № 288 [ВП], § 80).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), 19 квітня 1994, Серії A № 288, § 59).

Стаття 6 § 1 зобов’язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), 19 квітня 1994, Серії A № 288, § 61; Garc?a Ruiz v. Spain (Гарсіа Руїз проти Іспанії) [ВП], № 30544/96, ЄСПЛ 1999-I, [ВП], § 26; Jahnke and Lenoble v. France (Янке і Ленболь проти Франції), (d?c.), № 40490/98, ЄСПЛ 2000-IX; Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], № 47287/99, ЄСПЛ 2004-I, § 81).

Однак, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Ruiz Torija v. Spain (Руїс Торіха проти Іспанії), 9 грудня 1994, Серії A № 303-A, § 30; Hiro Balani v. Spain (Хіро Балані проти Іспанії), 9 грудня 1994, Серії A № 303-B, § 28).

Отже, суди мають вивчити наступне:

- основні аргументи сторони (Buzescu v. Romania (Бузеску проти Румунії), № 61302/00, 24 травня 2005, § 67; Donadz? v. Georgia (Донадзе проти Грузії), № 74644/01, 7 березня 2006, §35);

- заяви, що стосуються прав і свобод, які гарантуються Конвенцією і її протоколами: національні суди повинні розглядати такі справи з особливою суворістю і ретельністю (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg (Вагнер і J.M.W.L. проти Люксембургу), № 76240/01, 28 червня 2007, § 96).

1.1. Один з головних доводів позивача щодо неправомірності Указу Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», заява про порушення цим Указом права на місцеве самоврядування, передбачене Європейською Хартією місцевого самоврядування та статтею 160 Конституції України. Цей аргумент був наведений у позовній заяві, та у відповіді на відзив, на цьому порушенні акцентував увагу позивач при наданні пояснень під час судового засідання. Проте в судовому рішенні цьому доводу не було надано жодної оцінки, він був судом проігнорований. Що є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

1.2. Позивач своєчасно подав до суду клопотання про визнання доказу неналежним і недопустимим стосовно листа Сєвєродонецької міської виборчої комісії про те, що 78, 79 та 80 сесії сєверодонецької міської ради начебто були проведені незаконно. Копія клопотання додається. У зазначеному листі Сєвєродонецької міської виборчої комісії відсутні фактичні данні, а міститься лише судження, висновок виборчої комісії щодо начебто незаконності проведення цих сесій. Проте виборча комісія не є експертом у цьому питанні, до повноважень виборчої комісії, визначених статтею 25 Закону України «Про місцеві вибори», не входить надання оцінки роботі місцевих рад. Тож таке судження не може бути доказом у суді. Про подання такого клопотання позивач нагадав у судовому засіданні 25.11.2020р. Також у судовому засідання було пояснено, що до Луганського окружного адміністративного суду були подані кілька позовів з вимогою визнати незаконними 78, 79 та 80  сесій, це судові справи 360/2096/20, 360/1253/20, 360/2097/20, 360/2098/20, 360/2095/20. Жодний такий позов судом не був задоволений.

Проте, у порушення права на справедливий судовий розгляд суд жодної оцінки цьому клопотанню не надав, а в мотивувальній частині судового рішення послався на висновок Сєвєродонецької міської виборчої комісії про те, що 78, 79 та 80 сесії Сєверодонецької міської ради були проведені незаконно, як на доказ правомірності видання відповідачем оскаржуваного акту.

1.1. Позивач своєчасно подав до суду клопотання щодо витребування у відповідача письмових доказів, а саме переліку повноважень Сєвєродонецької міської ради, які начебто не виконувалися на момент видання Указу Президента України від 28 липня 2020 року №297. Копія цього клопотання додається. Проте у судовому рішенні відсутня інформація, чи розглядалася це клопотання судом? Не була така інформація оголошена під час судового засідання. Жодних доказів невиконання повноважень Сєвєродонецькою міською радою відповідачем надано не було.

1.2. 23 жовтня 2020 року позивачем на адресу суду була надіслана поштою заява про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, копія заяви та поштової квитанції надається. Суд ухвалою від 27 жовтня відмовив у задоволенні цієї заяви, засідання 28 жовтня 2020 року відбулося без участі позивача.

1.3. Жодних документів про рішення, прийнятті на судовому засіданні 28 жовтня 2020 року, позивачу надано не було. Не отримав позивач і відповідь на заяву про видачу судових ухвал, прийнятих на засіданні 28 жовтня 2020 року, яку надіслав до суду поштою 10.11.2020 року, копія заяви та поштової квитанції надається.

1.4. Повістка на судове засідання, призначене судом 28.10.2020року на 25.11.2020 року, надійшла позивачу поштою 26.11.2020 року. Тобто після судового засідання. Інформацію про день та час засідання позивач отримав не у спосіб, передбачений частиною третьою статті 126 КАС України, а з розкладу засідань суду, який оприлюднений в мережі Інтернет. Що вимагало від позивача спеціальних зусиль та знань.

Тож вважаю, що оскаржуване судове рішення було прийнято з грубими порушеннями права на справедливий судовий розгляд, і має бути скасоване судом апеляційної інстанції.

 

2. Рішення суду є незаконним, оскільки судом не були застосовані норми права, які регулюють спірні правовідносини

 Указ Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» прийнято з порушенням норм Конституції України та приписів Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Це одне з базових демократичних прав, яке визнається і  гарантується статтею 7 Конституцією України.  Основний закон не містить виключень для частини першої статті 140 Конституції України, які б передбачали можливість припинення здійснення місцевого самоврядування, у тому числі тимчасове чи в окремій місцевості.

Аналогічна норма міститься у статті 1 Європейської Хартії місцевого самоврядування, згідно якої Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.

Порядок реалізації права місцевого самоврядування визначено частиною третьою статті 140 Конституції України: місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Позивач наводив докази, а саме посилання на інформацію, оприлюднену на офіційному сайті Сєвєродонецької міської ради (http://sed-rada.gov.ua/normativna-baza/arhiv-rishen-vikonavchogo-komitetu), що останнє засідання виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради відбулося 22 липня 2020 року. Тобто за тиждень до видання Указу Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації». Така інформація обговорювалася під час судового засідання 25.11.2020 року. Тобто у сенсі частини третьої статті 140 Конституції України до дня видання Указу Президента №297/20 місцеве самоврядування у Сєвєродонецьку здійснювалося.

Відповідно до абзацу п’ятого частини першої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).

Тож Указом Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», прийнятого на підставі Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», у Сєвєродонецьку було припинено здійснення місцевого самоврядування, яке на час видання Указу здійснювалося.  Оскаржуваним Указом Президента місцеве самоврядування у Сєвєродонецьку було замінено державним управлінням. Що суперечить Конституції України та Європейській Хартії місцевого самоврядування. Тож Указ Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» прийнято з порушенням норм Конституції України та Європейській Хартії місцевого самоврядування, він є неправомірним і має бути скасований.

При цьому сам Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» не є неконституційним, оскільки цей Закон регламентує дії Президента України  у випадку, коли місцеве самоуправління фактично не здійснюється. А не у випадку, коли вишукується штучний привід, щоб здійснення місцевого самоврядування припинити і замінити його державним управлінням.

 

3. Рішення суду є необґрунтованим, оскільки обставини, які суд вважає встановленими, не ґрунтуються на доказах чи суперечать доказам, наданим позивачем.

Правовою підставою видання Указу Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» у судовому рішенні зазначено частину другу статті третьої Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»: військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання.

Суд у пункті 33 свого рішення помилково визначає в якості підстави введення за цією нормою військово-цивільної адміністрації «наявність підстав вважати», що повноваження не виконуються. Це є помилкою, закон визнає як підставу введення ВЦА саме невиконання повноважень. Тобто не теоретичну можливість невиконання повноважень, а наявність фактів щодо невиконання повноважень місцевого самоврядування.

Для прийняття обґрунтовано рішення щодо правомірності оскарженого Указу Президента суд мав дослідити докази того, що повноваження Сєвєродонецької міської ради на момент прийняття оскаржуваного Указу не здійснювалися. Проте відповідач таких доказів не надав, а представник відповідача на запитання позивача під час судового засідання 25 листопада відповів, що таких доказів в Офісі Президента немає. При цьому суд не дослідив і не узяв до уваги, докази, які були надані позивачем і містяться в матеріалах справи. І які доводять, що Сєвєродонецька міська рада в повній мірі здійснювала свої повноваження.

Зі змісту пунктів 34, 35, 41 судового рішення зрозуміло, що Указ Президента України від 28.07.2020 №297 був виданий виключно на підставі листа, який надіслав до Офісу Президента України керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. При цьому суд не з’ясував, чи входить ініціювання створення військово-цивільних адміністрацій до визначених законом повноважень керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації? Оскільки ні законом «Про військово-цивільні адміністрації», ні іншими законами таких повноважень у цієї посадової особи не має.

Тож цей лист для Президента України є звичайним зверненням громадянина, і для прийняття на його підставі Указу викладені у ньому відомості мають ретельно перевірятися. Проте Офіс Президента надану керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації не перевіряв, у тому числі не звертався за поясненнями до Сєвєродонецької міської ради.

Не зробив таку перевірку інформації, наданої до Офісу Президента України керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, і з Офісу Президента України до суду, і суд першої інстанції. Який «встановив обставини» виключно на вигадках одного несумлінного чиновника.

Прошу апеляційний суд врахувати наступні пояснення, що суд першої інстанції встановив обставини, важливі для вирішення справи, не маючі доказів, які підтверджують ці обставини, чи всупереч доказів, які надані позивачем, і спростовують обставини, які суд вважає доведеними.

3.1. Такі підстави, як зазначені у пункті 35 судового рішення відомості про те, що окремими посадовими особами Сєвєродонецької міської ради вчиняються дії, спрямовані на узурпацію влади, порушення визначеного статтею 5 Конституції України принципу народовладдя тощо не відповідають фактичним матеріалам справи. В дійсності усі рішення від імені територіальної громади, у тому числі з бюджетних та земельних питань, приймали не посадові особи, а депутати Сєвєродонецької міської ради шляхом голосування на сесіях. Ці депутати були обрані на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Тож міська рада була і є легитимним представницьким органом Сєвєродонецької територіальної громади. Що стосується проведення сесій після відкликання 2/3 депутатів від складу ради, то 78, 79 та 80 сесії Сєвєродонецької міської ради проводилися у той час, коли діяло рішення Луганського окружного адміністративного суду про забезпечення позову депутатів Сєвєродонецької міської ради до Сєвєродонецької виборчої комісії щодо відкликання депутатів (ухвала суду від 19.03.2020 року по справі 360/954/20).  

Крім того, рішення в межах своєї компетенції приймали члени виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради, сформованого рішенням повноважного складу Сєвєродонецької міської ради від 05.09.2020 року №4089 (http://sed-rada.gov.ua/arhiv-rishen-sesiy-miskoyi-radi/sessiya-miskradi-n69-rishennya-n4089-date06092019-1515). Тож «інформація» про узурпацію та порушення народовладдя – то вигадка несумлінних людей, яку суд не перевірив доказами і проголосив встановленими обставини справи.

3.2. Зазначена у пункті 35 судового рішення підстава прийняття оскаржуваного Указу Президента, що начебто Сєвєродонецька міська рада, її виконавчий орган, не здійснюють належним чином покладені на них Конституцією та законами України повноваження, не підтверджується доказами. Навпаки, доказами, які надав позивач, і яки містяться у матеріалах справи (ці докази - скріншоти з офіційного сайту Сєвєродонецької міської ради), доводиться, що на протязі 2020 року повноваження виконувалися належним чином: відбувалися будівництво нових тротуарів, ремонт доріг, реконструкція зовнішнього освітлення, упорядкування парку, скверів та вулиць, здійснювалися протиепідемічні заходи, без збоїв надавалися населенню усі види комунальних послуг, міські транспортні послуги. У місті була відсутня заборгованість з зарплат у бюджетній сфері, за рахунок міського бюджету надавалася допомога соціально незахищеним верствам населення тощо. У судовому рішенні не зазначене жодне з визначених законодавством України повноважень, яке б здійснювалося б у Сєвєродонецьку неналежним чином.

3.3. Є надуманою і не підтверджується жодними фактами зазначена у пункті 35 судового рішення така підстава прийняття оскаржуваного Указу, як відомості про те, що у правоохоронних органах знаходяться кримінальні провадження за фактами протиправних дій посадових осіб Сєвєродонецького міськвиконкому, пов’язані з незаконним розпорядженням земельними ділянками, розтратою бюджетних коштів у сфері освіти, медицини, житлово-комунального господарства тощо. На час прийняття Указу Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» посадовими особами Сєвєродонецької міської ради були Ткачук В.П., Кузьмінов О.Ю., Ольшанський О.В., Пригеба Г.В., Степаненко І.В., Свєтіков О.О., Журба Ю.А. За інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Сєвєродонецького міського суду Луганської області (https://court.gov.ua/fair/sud1227), стосовно цих осіб відсутнє жодне кримінальне провадження, яке б розглядалися цим судом.

3.4. Зазначена у пункті 41 судового рішення підстава, що начебто  дезорганізоване функціонування Сєвєродонецької міської ради та її виконавчого органу призводить до неефективного використання коштів місцевого бюджету не підтверджене доказами. Крім того, це твердження суперечить як звіту за виконання бюджету за 2019 рік, так і звіту за 9 місяців 2020 року, з яких видно, що основні показники бюджету міста були перевиконані. Роздруківки рішень щодо затвердження цих звітів як докази додаються до апеляційної скарги. Додати ці докази у суд першої інстанції не було можливим, оскільки посилання на цю обставину (начебто неефективне використання коштів міського бюджету) вперше появилося лише в оскарженому судовому рішенні.

3.5. Зазначена у пункті 41 судового рішення така підстава, що начебто не освоюються належним чином кошти ДФРР не підтверджене відповідачем доказами , і суперечить доказам, наданим позивачем. В 2020 році Луганська обласна військово-цивільна адміністрація підтримала лише один проект, який Сєвєродонецька міська рада пропонувала для фінансування з ДФРР – будівництво заплавного мосту №1. Результати моніторингу стану використання коштів державного фонду регіонального розвитку станом на 17.07.2020 року, оприлюднені Мінрегіоном, доступні за ссилкою http://dfrr.minregion.gov.ua/foto/projt_reg_info_news/2020/07/dodatok-14.07.2020.xlsx . З наведених даних видно, що передбачені кошторисом на співфінансування на 2020 рік усі кошти Сєвєродонецького міського бюджету (30% від загального обсягу фінансування) надійшли і були освоєні ще у першому півріччі. Що стосується коштів ФДРР, то станом на 17.07.2020 року надійшло лише 30% коштів, передбачених кошторисом. З них 43% коштів було освоєно.  Тобто Сєвєродонецька міська рада належним чином освоювала кошти, які надавалися місту з ФДРР. Скріншот звіту Мінрегіона з моніторингу додається як доказ. Додати ці докази у суд першої інстанції було неможливим, оскільки посилання на цю обставину (начебто неефективне використання коштів міського бюджету) вперше появилося лише в судовому рішенні.

3.6. Зазначена у пункті 41 судового рішення підстава, що начебто у місті занедбана інфраструктура, не знаходять свого вирішення і інші питання життєдіяльності міста Сєвєродонецьк є викривленим оціночним судженням, не підкріпленим доказами. Навпаки, позивачем у суд були надані докази, які містяться в матеріалах судової справи, і які спростовують цю неправдиву інформацію і доводять, що інфраструктура міста знаходиться у належному стані, і що питання життєдіяльності міста вирішуються. Доказом цього є скріншот результатів моніторингу соціально-економічного розвитку міст обласного значення у 2019 році, розміщеного на Інтернет-сайті ЛОДА  (http://loga.gov.ua/oda/about/depart/economy/reytingova_ocinka), що є в матеріалах справи. За результатами цього моніторингу  Сєвєродонецьк займав в 2019 році перше місце серед міст обласного підпорядкування.

У рейтингу соціально-економічного розвитку найбільших міст України, оприлюдненому 04.03.2020 року (https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/4200057-reitynh-miskykh-holiv-2020),  Сєвєродонецьк займав 18 місце серед 34 міст найбільших України з населенням більше 100 тис.

Ці докази доводять, що соціально-економічний стан Сєвєродонецька на день видання оскаржуваного Указу Президента, знаходився на доволі високому рівні. І твердження керівника Луганської військово-цивільної адміністрації про «занедбану» інфраструктуру є вигадкою, яка не відповідає дійсності.

Тож оскаржуване судове рішення в частині, в якій суд визнав невиконання Сєвєродонецькою міською радою повноважень місцевого самоврядування, не ґрунтується на доказах та суперечить доказам, наданим позивачем, судове рішення є необґрунтованим і має бути скасоване.

 

4. Суд помилково застосував норми матеріального права.

4.1. У пункті 39 рішення суду зазначено, що загальний склад місцевої ради становить 36 депутатів, поточний повноважний склад – 20. А також, що досі не призначений для розгляду по суті позов 22 депутатів про неправомірність дій виборчої комісії з організації відкликання депутатів «за народною ініціативою», поданий 0З.03.2020.

На підставі цих фактів у пункті 40 судового рішення колегія суддів Верховного Суду вважає доведеним факт неможливості Сєвєродонецькою міською радою здійснювати належним чином покладені на неї Конституцією та законами України повноваження.

Проте такий висновок суду суперечить чинному законодавству. Відповідно до частини шостої статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради. Відповідно до цієї норми при загальному складі ради у 36 осіб повноважною є рада, до складу якої входять 19 депутатів.

Не є перешкодою для скликання сесії міської ради і наявність судового спору щодо незаконності відкликання депутатів. Тому наявний склад Сєвєродонецької міської ради відповідно до закону дозволяє скликати та провести сесію Сєвєродонецької міської ради. Перешкодою цьому є лише Указ Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації».

4.2. Посилаючись на факт невиконання органом місцевого самоврядування вимог ч. 5 ст. 46 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 38 судового рішення), суд робить висновок (пункт 42 рішення), що у відповідача були наявні підстави, визначені у ч. 2 ст. 2 Закону України від 03.02.2015 №141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації»,  для розгляду та вирішення питання про утворення військово-цивільної адміністрації.

Вважаю, що суд посилається на частину другу статті 2 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» помилково. Оскільки норми такої не існує. Ймовірно, мова йде про частину другу статті 3 цього Закону.

Помилковим є також твердження, що не проведення сесії міської ради є підставою для утворення військово-цивільної адміністрації.

Відповідно до частини четвертої статті 160 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Цей рівень місцевого самоврядування суттєво відрізняється від місцевого самоврядування на рівні міст, селищ, сіл, яке відповідно до частинами першої та третьою статті 160 Конституції України здійснюється територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» У районі, області військово-цивільні адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або для здійснення керівництва у сфері забезпечення громадського порядку і безпеки.

Тобто відповідно до закону, підстави для утворення військово-цивільних адміністрацій, передбачені для міст, селищ, сіл відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», та для утворення військово-цивільних адміністрацій для районів та областей відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону - різні. Не проведення сесії не є підставою для утворення військово-цивільних адміністрацій міст, селищ, сіл відповідно до частини другої статті 3 цього Закону.

Згідно частини першої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія є формою роботи, а не повноваженням місцевої ради. Повноваження місцевого самоврядування визначені статтями 25-41 цього Закону.

Тож, що стосується факту невиконання Сєвєродонецькою міською радою вимог ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», то це не є законною підставою для введеня у Сєвєродонецьку військово-цивільної адміністрації. А правові наслідки такого порушення передбачені пунктом другим частини першої та частиною четвертою статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках,  якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

За наявності підстав, передбачених пунктами 1, частини першої цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. 

Саме таким чином, через ініціювання прийняття Постанови Верховної Ради України про призначення позачергових виборів, має діяти Президент України при наявності фактів невиконанням органом місцевого самоврядування вимог ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Бо законодавство України визначає конкретний і однозначний спосіб дій у  випадку невиконання органом місцевого самоврядування вимог ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - проведення позачергових виборів. Це спосіб дій, який не призводить до порушення конституційного прав громад на місцеве самоврядування. Оскільки відповідно до частини сьомої статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада, щодо якої Верховна Рада України прийняла рішення про призначення позачергових виборів, продовжує діяти до обрання нового складу відповідної ради. Тобто право на місцеве самоврядування у цьому випадку не скасовується.

4.3. У пункті 52 судового рішення суд робить висновок про необґрунтованість доводів позивача про те, що його було протиправно звільнено на підставі оскаржуваного указу Президента України з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради м. Сєвєродонецька, оскільки зазначеним Указом Президента України будь-яких рішень стосовно позивача у справі, не приймалося. Такий висновок суду суперечить абзацу п’ятому частини першої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», відповідно до якого у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів). Тож безпосереднім наслідком видання Указу Президента України від 28.07.2020 №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» було звільнення позивача с посади. Доказом цієї обставини є копія розпорядження про звільнення позивача з посади на підставі Указу Президента України від 28.07.2020 №297, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тож є незаконним та підлягає скасуванню.

 

5. Використання судом правових норм з порушенням принципу правової визначеності.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів Верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3). У Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23 вересня 1998 року (п.54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія».

14 квітня 2014 року було прийнято Указ Президента України 405/2014, яким Президент України постановив:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (додається, таємно).

2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Інших актів щодо початку антитерористичної операції не видавалося, текст рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року не оприлюднювався як таємний. До широкого загалу інформація про те, що була розпочата антитерористична операція, була доведена не через оприлюднення нормативного акту, а через інформаційне повідомлення про видання цього акту.

Аналогічним чином 30 квітня 2018 року було прийнято Указ Президента України 116/2018, яким Президент постановляв:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (додається, для службового користування).

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року не оприлюднювалося, проте Президент України, який підписав цей Указ, проінформував громадян країни, що з підписанням цього Указу завершено антитерористичну операцію.

Таку ж інформацію на запити надавали компетентні органи – адміністрація Президента України (http://kmp.ua/uk/analytics/infoletters/presidential-administration-answered-whether-ato-was-completed/) та СБУ. Позивач надав до суду як доказ копію листа Мінфіна від 08 вересня 2019 року №11220-03-3/20446, в якому цитується інформація СБУ про те , що антитерористична операція в Луганській і Донецькій області припинена 30.04.2018 року, цей доказ міститься в матеріалах справи.

Тож у Позивача, як законослухняного громадянина України, не може бути сумнівів у тому, що антитерористична операція була завершена 30 квітня 2018 року.

Відповідно до преамбули закону України «Про військово-цивільні адміністрації» Цей Закон визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції.

Район відсічі збройної агресії Російської Федерації в законодавстві України не визначено.

За інформацією, яка була озвучена Президентом України та СБУ для народу України, антитерористична операція була завершена 30 квітня 2018 року. Тому 28 липня 2020 року Сєвєродонецьк не знаходився у районі проведення антитерористичної операції, і для введення у Сєвєродонецьку військово-цивільної адміністрації у Відповідача не було правових підстав.

Для доведення протилежного суд використав правові норми, які є суперечливими, і тому не можуть використовуватися для визнання оскаржуваного Указу Президента правомірним.

Враховуючі зазначене вище, вважаю, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувався з порушенням процесуальних норм - права на справедливий суд, визначеного практикою ЄСПЛ, суд при розгляді справи не застосував закон, який підлягав застосуванню (Конституцію України та Європейську Хартію місцевого самоврядування), визнав доведеними обставини справи, які не були доведені та суперечили доказам, що були надані суду, неправильно тлумачив закон, не дав оцінку правовій невизначеності підстав прийняття акту Президента. Тож оскаржуване судове рішення має бути скасоване повністю, з прийняттям нового судового рішення..

Вважаю, що Указ Президента України від 28.07.2020 року №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» прийнятий з порушенням статей 7, 140 Конституції України, статті 1 Європейської Хартії місцевого самоврядування, статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», преамбули та частини другої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», має бути визнаний неправомірним та нечинним.

Відповідно до статті 6 § 1 Міжнародної конвенції прав людини та основних свобод, ст.ст. 292, 293, 296, 317, 321 КАС України

 

ПРОШУ:

 

  1. Скасувати рішення Касаційного адміністративного суду Верховного суду України по адміністративній справі № 9901/246/20 за моїм позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича.
  2. Ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та не чинним повністю Указ Президента України від 28.07.2020 року №297 «Про утворення військово-цивільної адміністрації».
  3. Адміністративну скаргу прошу розглянути за моєї участі.

 

Додатки

  1. Копія апеляційної скарги.
  2. Квитанція про сплату судового збору.
  3. Доказ отримання копії оскаржуваного судового рішення (роздруківка крекінга поштового відправлення 0102931565793 з сайту Укрпошти та копія конверту).
  4. Копія клопотання про визнання доказу неналежним і недопустимим.
  5. Копія клопотання про витребування у відповідача письмових доказів.
  6. Заява про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції з поштовою квитанцією.
  7. Копія заяви про видачу судових ухвал з поштовою квитанцією.
  8. Доказ порушення судом частини третьою статті 126 КАС України (роздруківка крекінга поштового відправлення 0102931110346 з сайту Укрпошти та копія конверту).
  9. Копія рішення міської ради про затвердження звіту про виконання міського бюджету за 2019 рік.
  10. Копія розпорядження керівника ВЦА міста Сєвєродонецька про затвердження звіту про виконання міського бюджету за 9 місяців 2020 року.
  11. Скріншот результатів моніторингу Мінрегіону щодо використання коштів ДФРР.

 

Светіков О.О

08.12.2020

 

Поставить ссылку в соцсети
Рекомендовать этот материал

комментарии

2020.12.26 | Svetikov
Если смотреть с точки зрения травоядных, то да. У травоядных один инстинкт (кроме полового) - кормушка. Но Вы попробуйте посмотреть на события с точки зрения человекам в социуме. Когда есть такие понятие, как общественный интерес. Не уподобляйтесь травоядным.


2020.12.25 | Пётр Алексеевич
Борьба за кресло продолжается?


Чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином  »»